На всю широчінь, аж ген до виднокола, розкинули вільні крила повнозерні українські лани Хмельниччини. Щедра й добра земля, розкішна в красі своїй. Неповторна врода цього краю не могла не схвилювати трепетного серця Лесі Українки. Тож уста її прошепотіли замрійливо:

                       Красо України, Подолля!

                       Розкинулось мило, недбало!

                       Здається, що зроду недоля,

                       Що горе тебе не знавало.

Поділля... Оспіване поетами і письменниками за свою красу, багатство і чарівність, за велич і працелюбність твоїх подолян. В одному із мальовничих куточків Поділля й розкинулось с. Тинни.